Коли ми прийшли одразу прибрали турнікети, що виставила міліція перед ОДА. Розташовувались на території парку Героїв війни. Поставили близько 10 наметів. Усі інші приміщення ми побудували зі зруйнованих будинків, що були поруч, або з іншого будівничого сміття. Адже вже 21 жовтня було — 10 градусів морозу, ще й снігу випало «по коліна». Тож ми утеплювали свої «хатинки». У них були або перевізні залізні буржуйки, або саморобні печі. Тому перебування там було більш-менш комфортним.
Михайло Мікерін
голова Незалежної профспілки шахти ім. Баракова. У 1998 році був учасником «Великого пікету». Після штурму «Беркута» кілька місяців провів у лікарні. І надалі захищає права шахтарів.
15 липня 1998 року до міста Луганськ прийшли шахтарі з Краснодону (нині Сорокине). Головна вимога — виплата заборгованості із зарплати майже за рік. Гірники краснодонських шахт ім. Баракова, «Дуванна», «Краснодарська-Південна» і «Суходольська-Східна» пікетували Луганську облдержадміністрацію та облраду.
24 серпня 1998 шахтарі планували смолоскипну ходу і спалення опудала – паразита. Воно символізувало високопосадовця, який не виконує закони і наживається на людях. Коли акцію вже планували розпочати учасників атакували беркутівці, вони били учасників гумовими кийками та застосували сльозогінний газ.
У мене були розсічені брова й ніс. Мене того ж вечора відвезли в лікарню, де я пролежав майже два місяці. Ми зустрічали там і спецназівців, які начебто також постраждали. Пізніше хтось з колег, на яких так само напав «Беркут», казали, що захищались турнікетами, які виставляла міліція. То може когось і дійсно травмували. Під час сутички кожен міг постраждати,
Багатомісячні борги із зарплати сплатили тільки після самоспалення 36-річного Олександра Михалевича — гірника краснодонської шахти імені Баракова. Він зробив це 14 грудня 1998 року перед будівлею Луганської обладміністрації. У Краснодоні на нього чекали троє дітей. Чоловік залишив передсмертну записку:
У сутичці постраждали 22 гірники і 15 силовиків. Це був перший силовий розгін шахтарського протесту в історії незалежної України. Тоді Луганське МВС очолював генерал Володимир Будніков. Саме під його керівництвом за кілька років до того — у 1995-му «Беркут» застосував сльозогінний газ і кийки на Софійській площі у Києві, коли сталися заворушення під час похорону патріарха Володимира.
Лариса Заливна правозахисниця, колишня лікарка. Протягом 1990-х допомагала шахтарям, які пікетували органи місцевої влади в Луганську. 1998 року була свідком розгону шахтарів «Беркутом».
На морозі, на вулиці. Увесь час без стаціонарних умов. Це дуже важко витримати сучасній людині — вона ж не дикун.
Чому пікет в 1998 році ми називали великим? Тому що він тривав 155 днів — майже півроку. Тому що пікет домігся свого. Тому що тоді згоріла людина. Тому що це — перший шахтарський майдан.
«Не можу більше терпіти і чекати на якісь обіцянки. Не вірю я і в те, що 15 числа виплатять борги із заробітної плати. Тому я і наважився на цей вчинок. Набридли знущання з боку керівництва шахт і адміністрації. Це не вихід, але, може, через мій вчинок все вирішиться швидше. Сам я тверезий, у нормальному стані. Відповідаю за свої дії».